Арло і його величезна схованка

ЩЕ З ЧАСІВ ЕДЕМСЬКОГО САДУ чоловіки й жінки (а також хлопчики й дівчатка) намагаються приховати свій гріх від Бога. Ми інстинктивно розуміємо, що гріх руйнує наші стосунки з Творцем, однак наше бажання заховати гріх лиш ускладнює проблему. Що ретельніше Арло намагався приховати малюнок на стіні, то нещаснішим він почувався. Так само відбувається й у нашому житті - полегшення настає лише тоді, коли ми сповідуємо свій гріх перед Богом і приймаємо Його прощення. Цар Давид у 31-му псалмі описує переміну мислення та почуттів - від гніту провини до радості прощення.

Як ми можемо бути впевненими, що Бог простить нам так, як мама

пробачила Арло? Ось яку обітницю маємо в Божому Слові:

«Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха. Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди. Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Послання Івана 1:7-9).

Сподіваємося, що діти запамʼятають історію про Арло й згадуватимуть її, коли не слухатимуться та переживатимуть спокусу приховати свій гріх. Ніколи не буває надто рано вчитися виходити з темряви на світло, де кров Христа очищає нас і люблячий Отець вітає нас у Своїх обіймах.