«У пошуках розгублених скарбів» Лідія Таболіну

"Я втратила себе", - напевно, кожен другий ловить себе на такій думці. Це гнітючий стан, коли, здавалося б, маєш у житті все для повного щастя, але немає ні бажання, ні сил насолодитися цим. У чому причина? Чому наше життя перетворюється на постійні сумніви, з'являється невпевненість у собі та нескінченне бажання порівнювати себе з іншими? Чому ми граємо чужу роль, нав'язану нам суспільством? Намагаємося "ЗДАВАТИСЯ" кимось, замість того, щоб "БУТИ" собою? Чому ми "носимо на собі" похмуре обличчя з погаслими очима? Що стало з тією блискучою індивідуальністю? Як, а головне в Кому, знову знайти себе? Чому ж, один раз вибравши Христа, зробивши найважливіший крок у своєму житті, через роки ми усвідомлюємо, що живемо нещасним християнством? Чому ж, через роки, коли ми вже начебто повинні знайти себе в Бозі, ми раптом розуміємо що зовсім втратили свою особистість? Чи дійсно ми засвоїли вірно всі уроки й правильно зрозуміли Бога, якщо через роки ми опиняємося в штучному, теоретичному християнстві? Чи ми слухали Бога, чи може бути людей? Що ми розгубили? Які скарби, що серце перестало мати першу любов до Господа? Де він злощасний поворот, після якого здається, що все пішло не так і, як тепер все виправити? З цими питаннями вирушає у не просту подорож головна героїня книги: на пошуки себе та втрачених скарбів. Чи вдасться їй знову знайти себе, зібрати втрачену унікальність по шматочках? 160 ст.